Зворотній зв’язок
Архів записів
klif
ХV міський конкурс «Юний Єрудит»
20 травня 2017року на базі Слов’янської загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів № 16 відбувся ХV міський конкурс «Юний Єрудит» серед учнів 4 –х класів, який відкриває перспективи для обдарованих дітей. Діти змагалися у чотирьох номінаціях: «Математика», «Природознавство», «Художня праця», «Інформатика». Цьому сприяла кропітка підготовча робота. За результатами конкурсу наші учні посіли такі місця : «Математика» Підченко Олександр – 7 місце, « Природознавство» Костенко Єгор – 10 місце, «Художня праця» Семігорєлова Анастасія 4 місце, «Інформатика» Величко Христина – 5 місце. У командному заліку школа посіла почесне 5 місце. Учасники конкурсу отримали пам’ятні подарунки, грамоти та дипломи учасника. Бажаємо учасникам успіхів у подальшому навчанні, наснаги, творчих здобутків, непохитної віри у свої сили, здійснення всіх мрій та сподівань.
Заходи присвячені Дню пам’яті жертв політичних репресій
Протягом 15-21 травня в нашій школі були проведені заходи присвячені Дню пам’яті жертв політичних репресій. Учні 7-А класу підготували інформаційні повідомлення з переглядом тематичної презентації «Сталінські репресії».
В старших класах проводились уроки з історії України з переглядом тематичних презентацій: «Встановлення та утвердження радянського тоталітарного режиму».
Бібліотекарем школи була підготована виставка літератури: «Голодомор 1932—1933 років — найстрашніший засіб боротьби сталінської влади проти українського селянства».
День вишиванки – 2017
Вишивання моє, вишивання…
Чорний – сум, а червоний – кохання.
Синій – небо, зелений – буття.
Вишиванка – це наше життя!
Вишиванка в культурі України займає особливе місце. Здавна вважалося, що сорочка, вишита кольоровими нитками та прикрашена візерунками, приносила успіх та служила оберегом для господині чи господаря. Цей національний одяг носять чоловіки, жінки та діти. В наш час вишиванка вийшла з повсякденної форми одягу, проте її надягають на свята або визначні дати
Традиція вишивати сорочки різнокольоровими нитками та візерунками має багатовікову історію. В основному вишивали дівчата, готуючи собі придане до весілля. Кількість зібраних вишиванок говорила про матеріальний добробут нареченої. Якщо у дівчини було від 30 до 40 сорочок, то вона вважалася з бідної сім’ї, а у якої було від 100 й більше – вважалася завидною нареченою.
Візерунки на вишиванках були прикрасою одягу й несли в собі магічний сенс. Не секрет, що магія завжди була, є і буде частиною культури українського народу. Це видно з пісень, у яких є слова «кого любила – причарувала».
«Вишиванка була для наших предків не просто одягом, а свого роду сакральним оберегом, який захищав від бід, хвороб, заздрості та всякого роду негативної енергетики»
18 травня учні нашої школи теж приєдналися до цього свята, яке покликане зберегти споконвічні народні традиції.
1939 – 1945. Пам’ятаємо! Перемагаємо!
Слава тим, хто здобував перемогу!
Слава! Слава! Слава!
Вічна слава тим, хто смертю хоробрих загинув.
Слава! Слава! Слава!
Нелегке наше сьогодення не може заступити радості приходу весни, а разом з нею і Дня Перемоги. Цей день залишиться для нас завжди затьмареним від гіркоти втрат і осяяний сонцем Перемоги. Його наближували, як могли, люди, котрим було дуже нелегко в ті воєнні літа і яким найважче сьогодні. У довічному боргу наше покоління і перед тими ветеранами війни, кому пощастило пройти через чорнило битв і дожити до світлого Дня Перемоги.
З метою виховання у молоді почуття патріотизму, поваги до героїчного минулого народу України, ветеранів , на честь святкування Дня пам’яті та примирення, 72-ї річниці Перемоги над нацизмом у Європі «1939 – 1945. Пам’ятаємо! Перемагаємо!» та згідно річного плану роботи школи на 2016 — 2017 н.р. проведено ряд заходів. Учні нашої школи взяли участь у акції «Квітка пам’яті» з виготовлення червоних маків як офіційного символу пам’яті про тих, хто загинув під час Другої світової війни та віддав своє життя на сході України у боротьбі проти російської агресії, проведено Уроки мужності « Український народ – це ми!», «Ніхто не забутий, ніщо не забуте», «Ми пам’ятаємо і шануємо імена переможців», «Війна – безмежного горя людського ріка — це лише маленька часточка великої данини пошани полеглим , конкурс малюнків на асфальті « Хай буде мир на всій землі». Учні 7 – А класу взяли участь у перепохованні 86 воїнів РККА в селі Тетянівка Слов’янського району, а учні 8 – А класу підготували конкурс віршів «Я пам’ятаю, я пишаюсь». Пройняті смутком рядки дали змогу учням поринути в важку епоху війни. Під час проведення заходів, в душевній розмові було відтворено спогади та особисті переживання про ті страшні дні. У бібліотеці протягом травня буде діяти виставка « Україна – вогняні роки».
Перепоховання воїнів РККА
Пам’ятайте про тих, що безвісті пропали,
Пам’ятайте про тих, що не встали як впали.
Пам’ятайте про тих, що згоріли як зорі,-
Такі чисті і чесні, як повітря прозоре.
Пам’ятайте про тих, що за правду повстали,
Пам’ятайте про тих, що лягли на заставах.
Пам’ятайте про тих, що стрибали під танки…
Є в місцях невідомих невідомі останки.
Є в лісах, є у горах, і є під горою –
Менше в світі могил, ніж безсмертних героїв.
Пам’ятайте про них і у праці, і в пісні –
Хай відомими стануть всі герої безвісні.
03 травня 2017 року в селі Тетянівка Слов’янського району громадська організація «Асоціація дослідників військово-історичної спадщини «Плацдарм» проводила перепоховання 86 воїнів РККА, які загинули в Слов’янському районі в період з 1941 по 1943 роки. Це бійці 12-ої, 8-ої армій, 3-ої та 8-ої гвардійських армій. Нажаль, встановити їхні прізвища не вдалося, але ж належно, з почестями предати землі останки людей, боронивших наш край, є в наших силах і нашим обов’язком. На урочистому мітингу, щоб вклонитися пам’яті славних героїв, хто боровся за нас, за наше життя, побували і учні нашої школи.
Пам’ять… Вона нетлінна і вічна. Вона дивиться на нас із старих фронтових фотографій, з тих речей, які зберігають колишні фронтовики, і не дає померкнути жодній героїчній сторінці історії перемоги над фашизмом. А ми, молоде покоління, про їхні бойові подвиги, воєнне життя можемо сьогодні дізнатися тільки з їхніх розповідей, кінофільмів, творів художньої літератури. Ми йдемо до могильних плит, щоб віддати данину вдячності, вклонитися низько подвигу старшого покоління.
Нажаль, після стількох років життя в мирі і злагоді, наш народ знов на собі відчув всі жахіття війни. Сьогодні на сході України йдуть військові дії, точаться криваві бої. Там вирішується доля і майбутнє України. Дуже хочеться, щоб наші люди не забували такі дорогі всім нам слова як : Україна, Батьківщина, Мир — за які вже пролито стільки крові, покалічено доль. І як 72 роки тому, весь народ нашої держави об’єднався нині задля того, щоб наші діти ніколи більше не бачили жахіть війни.
