Слов’янський ЗЗСО №18

He шукайте проблему назовні — «зманили друзі», цікавиться подорожами, «Америкою». Дитина пішла, тому що їй погано. Найчастіше погано саме в сім’ї. Зрозуміло, більшість збігає не від хорошого життя. Але найчастіше поведінка дітей абсолютно незрозуміла.
Виявляються два типи сімей, в яких виросли «бігуни». З повних сімейних союзів матеріально забезпечених і прямо погано впливають на дитину: перший — із споживчим стилем виховання, де матеріальне благополуччя поєднувалося з повною бездуховністю, і другий — з відсутністю — емоційних контактів батьків з дітьми, нормальних, теплих взаємин.
Сприятливі відносини в сім’ї, зазвичай переносяться і в навчальну (діяльність) групу. Учні з таких сімей куди легше будують гарні взаємини зі своїми однолітками. Чому так буває?
Причин, що спонукають дитину з благополучної сім’ї вибрати «свободу» — безліч.

Ревнощі. Вони можуть бути спрямовані не тільки на молодшого брата. Об’єктом ревнощів може бути новий чоловік матусі або нова дружина татуся, і навіть батьківська робота. У будь-якому випадку дитині починає здаватися що його «зовсім не люблять». Біг з дому — це спроба привернути до себе увагу.

Романтика. Начитавшись книг, надивившись фільмів, вони раптом переймаються бажанням «стати сильними», довести собі та іншим, що можуть прожити без батьків, виїхати без супроводу на інший кінець країни, пошукати пригод на свою голову і абсолютно самостійно з них виплутатися. Ті, кому виплутатися вдається, зазвичай повертаються додому.

Образа. «Ситуаційне бродяжництво» — коли дитина йде з дому після скандалу з батьками. Вона зовсім не хоче залишати будинок і залишається на вулиці. У виховних цілях «полякати батьків» і домогтися свого і якщо їй це вдається, підліток бере метод на озброєння і надалі використовує його постійно.

Дружба. Від зв’язку з поганою компанією не застрахований жоден підліток. Іноді друзі підбивають «не бути маминим синком» і не «кидати компанію» — і підліток йде «розважатися»: не ночує вдома, пропадає з поля зору батьків … Ця ситуація, мабуть, найнебезпечніша з усіх: можливо, це дорога у кримінальну групу.

ЩО РОБИТИ?

— Якщо ви відчули, що втрачаєте контакт з дитиною, не пускайте справу па самоплив — зверніться до психолога.

— Якщо дитина одного разу вже тікала з дому — поговоріть з нею після повернення. Розберіть ситуацію по деталях — вам обом стане легше, просто тому, що ви виговорилися.

— Завжди підкреслюйте значимість дитини для вас. Залучайте її до «дорослої роботі», радьтеся з нею, нехай проявить мужність і самостійність у себе вдома.

— З молодшого віку привчайте до чистоти, виховуйте гидливість. Якщо не діють раціональні доводи, то спрацює інстинкт: дитина не зможе спати в бруді і не митися кілька днів.

— Не забороняйте приводити додому друзів — будете знати, з ким маєте справу. А добрі стосунки з друзями вашої дитини підсилюють довіру і всередині сім’ї.
    Готуйтеся до повернення дитини додому: купіть подарунок, подумайте, яким чином ви продемонструєте свою радість від її появи: що вона вам потрібна, що необхідна; відразу ж залучіть її до якоїсь сімейної справи, яку здатна зробити тільки вона. Відверто запитайте себе:

1 — чи бачу я особистість у своїй дитині?
2 — поважаю я її?
3 — чи люблю я її просто за те, що вона є (a не за якісь вчинки)?
4 — чи є у дитини своя кімната або хоча б свій кут?
5 — дитина повинна мати свою шафу, полку для білизни, стіл для занять, місце для іграшок і т.д.
6 — дозволяю я дитині робити те, що вона хоче (завести собаку, ліпити, малювати, …)?
7 — даю я дитині мінімум кишенькових грошей, щоб вона могла витратити їх просто так?
8 — чи є в сім’ї, рідні чоловік, з яким дитина могла б погуляти, помовчати, зробити якесь корисне діло?

Пам’ятайте, що найбільш позитивний вплив на виховання надають дідусі та бабусі, навіть якщо батьки в розлученні, забороняти спілкуватися з ними не можна.
Сходіть в школу і попередьте педагогів і адміністрацію про те, що трапилося.
Ні педагогам, ні батькам не слід випитувати в дитини про причини втечі: дитина не знає справжню, глибинну причину. Зовнішня причина (сварка з батьками, образа в школі, несправедливість) — тільки привід, що послужив поштовхом до втечі.
Догляд дитини — це серйозний показник глибинного неблагополуччя в сім’ї, пояснити суть якого може тільки фахівець.
Тому, зустрівши дитину, необхідно звернутися до психолога, інакше втечі з дому повторяться, і, в кінцевому підсумку, можуть призвести до більш серйозних наслідків (протиправні вчинки дітей використовує в своїх цілях злочинний світ).

ЛЮБІТЬ ДІТЕЙ!
Але любов має бути світлою і розумною.